|
|
Римський Колізей. Фото: Getty Images |
|
|
| |
|
Так зазвичай прийнято називати Амфітеатр Флавія, можливо тому, що неподалік знаходилася гігантська статуя «Колос Нерона». Будівництво Колізею було почате в 72 році імператором Веспасіаном і завершене у 80 році його сином Тітом.
Урочистості з нагоди відкриття Колізею тривали сто днів. За той період часу на арені Колізею вбили 5 тисяч хижаків, привезених з північної Африки, і сотні гладіаторів. За час свого існування Колізей побачив багато чого: бої гладіаторів (звичайно це були спеціально підготовлені раби), полювання на хижих звірів, що привозяться з далеких країн, морські бої, для проведення яких арена заливалася водою. І, нарешті, Колізей був місцем мучеництва перших християн.
Знамениті гладіаторські бої були перейняті римлянами у греків та єгиптян і набули релігійного характеру жертвопринесення богові війни Марсу. Спочатку гладіаторами були військовополонені та засуджені до страти. Закони стародавнього Риму дозволяли їм брати участь в гладіаторських боях. У разі перемоги (на отримані гроші) можна було викупити своє життя. Були випадки, коли громадяни, відмовившись від свободи, яку вони мали, вступали в гладіатори в гонитві за славою і грошима. Серед них траплялися навіть жінки, коли в 63 році н. е. імператор Нерон видав указ, що дозволяв брати участь вільним жінкам у гладіаторських турнірах. Після нього Поццуолі дозволяє битися жінкам-ефіопам. А імператор Доміциано у 89 році виводить на арену гладіаторів-карликів. Для того, щоб стати гладіаторами, необхідно було прийняти присягу і оголосити себе "юридично мертвими". З цієї миті бійці вступали в інший світ, де панували жорстокі закони честі. Першим із них — було мовчання. Гладіатори спілкувалися на арені жестами. Другий закон — повне дотримання правил честі. Так, наприклад, гладіатор, який впав на землю і визнав свою повну поразку, був зобов\'язаний зняти захисний шолом і підставити горло під меч супротивника або ж встромити свій ніж у власне горло.
Чотири основні входи в Колізей дозволяли здійснювати швидкий прохід на арену, а через 80 арок всього за 10 хвилин можна було опинитися на пронумерованих глядацьких місцях. Часто глядачі проводили тут декілька днів поспіль, тому приносили з собою їжу з дому. Загальна середня місткість Колізею складала близько 50 тисяч чоловік, але могло увійти до 68 тисяч. Але слід також відмітити, що там не було туалетів зі всіма випливаючими з цього обставинами.
Вхід у Колізей був безкоштовним. Перед входом на стадіон безкоштовно роздавали муку для випічки хліба. На самих верхніх рядах Колізею сиділи раби, керівники ліфтами. Всього в Колізеї було 36 ліфтів. А ще вище за рабів розташовувалися моряки імператорського військового флоту. Що вони там робили? Вони управляли величезним льняним полотном, що покривало Колізей зверху так, щоб арена залишалася завжди відкритою, але у разі дощу або сильної спеки ховалася під тентом. Для цього тут була споруджена складна конструкція, що складалася із 240 стовпів і підтримувала гігантську матерію. Сліди цього пристрою досі видно в стінах пам\'ятника.
Велетенський остов, яким ми милуємося досьогодні, — це те, що залишилося від руйнівної люті стихії (Колізей був пошкоджений землетрусами) і людей, які перетворили його на невичерпне джерело будівельного матеріалу та мармуру для прикрашення своїх палаців.
Глядачі потрапляли в амфітеатр через арки, а потім східцями проходили в різні сектори залежно від стану, до якого вони належали: імператор мав свою ложу, далі розміщувалися весталки, сенатори, слуги, жінки і плебеї. На арені, позбавленій тепер покриття, ми можемо бачити складну підземну конструкцію, де знаходилися різні механічні пристрої для проведення ігор і коридори для гладіаторів та диких звірів. |
